Завдання для дистанційних занять з Захисту Вітчизни для учнів 11 класів

 

Розділ 4. Домедична допомога в бойових умовах

1. Основні принципи надання домедичної допомоги в умовах бойових дій. 

Тактична медицина.

        Опрацювати матеріал підручника пар.14, дати відповідь на запитання в кінці параграфа. 

Скласти  конспект:

1) Причини превентивних смертей  при бойовій травмі. 

2) Етапи надання домедичної допомоги в різних зонах.

3) Виконайте проектну роботу. Знайдіть інформацію про українських та іноземних жінок, які зробили значний внесок у лікарську справу.

Тема 2. Надання домедичної допомоги в секторі обстрілу 

1. Надання допомоги на етапі під вогнем (CUF, Care Under Fire)

 А). Переглянути відеоролік:

 

 

 Б). Опрацювати матеріал підручника пар.15, дати відповідь на запитання в кінці параграфа. 

В) Скласти алгоритм надання допомоги на етапі під вогнем в зошиті .

2. План дій на етапі під вогнем. Техніка виносу пораненого з небезпечної зони.

 А). Переглянути відеоролік:

 Б). Опрацювати матеріал підручника пар.16, дати відповідь на запитання в кінці параграфа. 

Скласти  конспект.

3. Ознаки життєзагрозливої зовнішньої кровотечі. Застосування турнікетів для кінцівок.

 А). Переглянути відеоролік:

 

 Б). Опрацювати матеріал підручника пар.17, дати відповідь на запитання в кінці параграфа. В зошиті скласти алгоритми надання першої допомогина полі бою.
В). Відпрацювати способи накладання турнікетів на кінцівки.

Тема 3. Надання допомоги в зоні тактичних умов

1. Надання домедичної допомоги в зоні тактичних умов (TFC, Tactical Field Care).

 А). Переглянути відеоролік:

 

Військова аптечка

  Б). Опрацювати матеріал підручника пар.18.
-занотувати алгоритми первинного та вторинного обстеження, та підготовки до евакуації;
-занотувати план швидкого обстеження;
-занотувати перелік необхідних особистих данних у картці пораненого;
- дати відповідь на запитання в кінці параграфа. 

 2. Послідовність дій за алгоритмом «MARCH».

 Загальні причини зміни стану свідомості.

 А). Переглянути відеоролік:

 Алгоритм «MARCH»

 

  Б). Опрацювати матеріал підручника пар.19.
-занотувати алгоритм, дати стислу характеристику основним пунктам;
-дати відповіді на запитання в кінці параграфа.

3. Зупинка кровотеч, що загрожують життю. Принцип тампонування ран. Використання рекомендованих гемостатичних засобів.

Використання компресійної пов’язки. Прямий тиск на рану

 А). Переглянути відеоролік:

 Зупинка кровотечі при пораненні в кінцівку

Тампонування ран

Компресійна пов'язка

  Б). Опрацювати матеріал підручника пар.20.
-занотувати алгоритм зупинки кровотечі;
- дати стислу характеристику зупинки різних видів кровотеч, тампонування ран та накадання компресійних повязок;
-дати відповіді на запитання в кінці параграфа. 

 4.Відновлення та забезпечення прохідності дихальних шляхів. Виведення нижньої щелепи. Безпечне введення носового (назофарингеального) повітроводу.

 А). Переглянути відеоролік:

 Відновлення прохідності дихальних шляхів

Конікотомія

  Б). Опрацювати матеріал підручника пар.21.
-зробити стислий конспект;
-дати відповіді на запитання в кінці параграфа. 

5. Проникаючі поранення грудей. Поранення легень. Напружений пневмоторакс.

 А). Переглянути відеоролік:

 

  Б). Опрацювати матеріал підручника пар.22.
-зробити стислий конспект;
-дати відповіді на запитання в кінці параграфа. 

6. Повний огляд пораненого, зупинка всіх  видів кровотеч. Ознаки шоку.

 А). Переглянути відеоролік:

  Б). Опрацювати матеріал підручника пар.23.
-зробити стислий конспект;
-дати відповіді на запитання в кінці параграфа. 

7.Надання домедичної допомоги при переломах. 

 А). Переглянути відеоролік:

  Б). Опрацювати матеріал підручника пар.24.
-зробити стислий конспект;
-дати відповіді на запитання в кінці параграфа.

Всі бажаючі можуть готувати додатковй матеріал до тем та висилати на перевірку на вайбер, або електронну скриньку zveta3005@gmail.com

8. Надання домедичної допомоги в разі опіків і проникного поранення
ока

 А). Переглянути відеоролік:

  Б). Опрацювати матеріал підручника пар.25.
-зробити стислий конспект;
-дати відповіді на запитання в кінці параграфа.

 

9. Гіпотермія. Черепно-мозкова травма

 А). Переглянути відеоролік:

   Б). Опрацювати матеріал підручника пар.26.
-зробити стислий конспект;
-дати відповіді на запитання в кінці параграфа.

10. Надання домедичної допомоги при раптовій зупинці серця.

 А). Переглянути відеоролік:

  Б). Опрацювати матеріал:
-зробити стислий конспект;

 Серцево-легенева реанімація (ресусцитація, СЛР, англ. cardiopulmonary resuscitation, CPR, Серцево-легенево-мозкова реанімація) — невідкладна медична комплексна процедура, спрямована на відновлення життєдіяльності організму та виведення його зі стану клінічної смерті. Включає штучну вентиляцію легенів (штучне дихання) та компресії грудної клітки (непрямий масаж серця). Основи СЛР заклав американській науковець Френк Пентрідж.

ПОРЯДОК

надання домедичної допомоги постраждалим при раптовій зупинці серця

1. Перед тим, як почати надавати допомогу, переконайтесь у відсутності небезпеки.

2. Визначте наявність свідомості: необхідно обережно потрясти постраждалого за плече та голосно звернутися до нього, наприклад: «З Вами все гаразд? Як Ви себе почуваєте?».

3. Якщо постраждалий реагує:

а) коли хворому нічого не загрожує, потрібно залишити його в попередньому положенні;

б) з’ясувати характер події, що сталася;

в) викликати бригаду екстреної медичної допомоги;

г) повідомити диспетчеру інформацію про постраждалого відповідно

до його запитань та виконати його вказівки;

д) забезпечити нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної

(швидкої) медичної допомоги.

4. Якщо постраждалий не реагує:

а) звернутися до осіб, які поряд, за допомогою;

б) якщо постраждалий лежить на животі, повернути його на спину, фіксуючи шийний відділ хребта, та відновити прохідність дихальних шляхів, очистити ротову порожнину серветкою або одягом хворого. Якщо механізмом травми було падіння з висоти, дорожньо-транспортна пригода, повішення або утоплення, допускати, що у постраждалого можлива травма в шийному відділі хребта;

в) при відсутності травми в шийному відділі хребта відновити прохідність дихальних шляхів методом закидання голови та розкрити ротову порожнину. За підозри на травму в шийному відділі хребта використовують метод висування нижньої щелепи вперед та розкриття ротової порожнини. Необхідно також визначити наявність дихання за допомогою прийому: «чути, бачити, відчувати». Суть цього прийому: нахилити своє обличчя максимально близько до рота та носа постраждалого, водночас боковим зором спостерігати за рухами грудної клітини хворого. За допомогою цього маневру Ви маєте змогу бачити рухи грудної клітки, вухом чути шум дихання, шкірою щоки вловлювати рух повітря під час дихання (відчуття тепла). Наявність дихання визначати протягом 10 секунд. У нормі за 10 секунд повинні почути 2 вдихи. Якщо вдихи відсутні чи лише один вдих, або виникли сумніви, чи є дихання, можна вважати, що дихання відсутнє.

5. Якщо постраждалий дихає, при відсутності свідомості:
а) перемістити постраждалого у стабільне положення (на боці), якщо не йдеться про травму хребта;

б) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

в) забезпечити нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6. Якщо дихання відсутнє:

а) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

б) розпочати проведення серцево-легеневої реанімації:

– скласти руки в «замок», розмістити на середину грудини;

– виконати 30 натискань на грудну клітку глибиною не менше 5 см (не більше 6 см), з частотою 100 натискань (не більше 120) за хвилину;

– виконати 2 вдихи з використанням маски-клапану, дихальної маски тощо. За відсутності захисних засобів можна не виконувати штучне дихання, а проводити тільки натискання на грудну клітку.

Виконання двох вдихів повинно тривати не більше 5 секунд:

– після двох вдихів продовжити натискання на грудну клітку відповідно до наведеної схеми;

– змінювати особу, що проводить натискання на грудну клітку, кожні 2 хвилини;
– при відновленні у постраждалого дихання, рухової активності до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги припинити проведення серцево-легеневої реанімації.

Отже, кожна людина повинна володіти навичками з надання першої медичної допомоги, адже у ваших руках може бути чиєсь врятоване життя.

ІІ. Послідовність дій при проведенні серцево-легеневої реанімації з використанням автоматичного зовнішнього дефібрилятора не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) визначити наявність свідомості – обережно потрясти постраждалого за плече та голосно звернутися до нього, наприклад «З Вами все гаразд? Як Ви себе почуваєте?»;

3) якщо постраждалий реагує:

а) якщо постраждалому нічого не загрожує, залишити його в попередньому положенні;

б) з’ясувати характер події, що сталася;

в) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

г) повідомити диспетчеру інформацію про постраждалого відповідно до його запитань та виконати його вказівки;

ґ) забезпечити нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо постраждалий не реагує:

а) звернутися до осіб, які поряд, за допомогою;

б) якщо постраждалий лежить на животі, повернути його на спину та відновити прохідність дихальних шляхів. Якщо механізмом травми було падіння з висоти, вважати, що у постраждалого є травма в шийному відділі хребта;

в) відновити прохідність дихальних шляхів, визначити наявність дихання за допомогою прийому: «чути, бачити, відчувати». Наявність дихання визначати протягом 10 секунд. Якщо виникли сумніви, що є дихання, вважати, що дихання відсутнє;

5) якщо постраждалий дихає, при відсутності свідомості:

а) перемістити постраждалого в стабільне положення;

б) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

в) забезпечити нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо дихання відсутнє, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації та принести зовнішній автоматичний дефібрилятор;

7) відкрити кришку дефібрилятора. Якщо автоматичний дефібрилятор не вмикається автоматично, увімкнути його самостійно;

8) виконувати голосові вказівки автоматичного дефібрилятора:

а) приклеїти електроди на грудну клітку постраждалого;

б) зачекати доки апарат не здійснить аналіз ритму;

в) натиснути кнопку розряду для проведення дефібриляції за умови, що до постраждалого ніхто не торкається;

9) після виконання дефібриляції розпочати/продовжити проведення серцево-легеневої реанімації у співвідношенні 30 натискань на грудну клітку, 2 штучних вдихи;

10) дотримуватись голосових вказівок зовнішнього автоматичного дефібрилятора протягом всього часу проведення серцево-легеневої реанімації;

11) при відновленні ознак життя у постраждалого забезпечити постійний нагляд до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги. Електроди залишити на грудній клітці;

12) при повторній зупинці серця до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги здійснювати послідовність дій, передбачених підпунктами 7–11 цього пункту.

ПОРЯДОК
надання домедичної допомоги постраждалим при серцевому нападі

1. Цей Порядок визначає механізм надання домедичної допомоги постраждалим при серцевому нападі не медичними працівниками.

2. У цьому Порядку термін «серцевий напад» вживається у такому значенні – це інфаркт міокарда, крайній ступінь ішемічної хвороби серця, який характеризується розвитком ішемічного некрозу ділянки міокарда, що виник внаслідок абсолютної або відносної недостатності кровопостачання у цій ділянці.

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших нормативно-правових актах у сфері охорони здоров’я.

3. Ознаки (симптоми) прояву серцевого нападу: дискомфорт в центрі грудної клітки; стискаючий, тягнучий біль за грудиною; біль в лівій руці з проекцією в лікоть, мізинець, шию, нижню щелепу; відчуття страху; часте дихання (більше ніж 30 дихальних рухів за хвилину); холодний піт, нудота, запаморочення.

4. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при серцевому нападі не медичними працівниками:

1) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, пояснити диспетчеру причину виклику;

2) перемістити постраждалого на спину чи надати зручне для нього положення;

3) розстібнути одяг у постраждалого;

4) забезпечити надходження свіжого повітря в приміщення;

5) запитати у постраждалого про прийом фармакологічних препаратів, які рекомендовані його лікуючим лікарем. У випадку їх наявності – допомогти прийняти постраждалому ліки;

6) при можливості дати постраждалому розжувати таблетку аспірину (незалежно від прийому інших препаратів) за умови відсутності у нього алергічної реакції;

7) забезпечити постійний нагляд за постраждалим;

11. Домедична допомога при порушенні прохідності дихальних шляхів та інших невідкладних станах. Прийом Геймліка.

 А). Переглянути відеоролік:

 

 

  Б). Опрацювати матеріал:   

Причини виникнення часткової або повної непрохідності дихальних шляхів (ДШ), яка може призвести не тільки до розладів дихання, але й до смерті людини.

Якщо з різних причин виникає часткове або цілковите порушення прохідності ДШ, то організм не отримує достатньої кількості кисню. Кисневе голодування головного мозку призводить до непритомності, а серця — до зупинки серцевої діяльності. Тривала часткова непрохідність ДШ може спричинити дихальну недостатність, за якої брак кисню в крові компенсується збільшенням частоти дихальних рухів. За повної непрохідності ДШ виникає загроза для життя. Цей стан називають задухою, або асфіксією. Якщо не відновити дихання, то через 1—1,5 хв зупиниться серцебиття, а за 3-5 хв настає смерть.

Причини непрохідності дихальних шляхів:

1. Западання кореня язика в разі непритомності в положенні на спині.

2. Потрапляння у ДШ сторонніх предметів, блювотних мас або крові.

3. Набряк слизової оболонки та надлишкова секреція слизу верхніх ДШ у разі травм та запалення.

4. Набряк слизової оболонки гортані під час алергічної реакції;

5. Спазм бронхів і голосових складок під час деяких захворювань і отруєннь.

У людей у непритомному стані в положенні на спині причиною непрохідності дихальних шляхів буває западання кореня язика.

    Найчастіше непрохідність дихальних шляхів виникає внаслідок потрапляння сторонніх предметів, наприклад їжі, невеликих іграшок або рідких субстанцій таких, як блювотні маси, слиз, кров, слина.

   Серед твердих предметів виявляють зерна фруктів, овочів (кукурудза, квасоля, горох), м’ясні та риб’ячі кістки, намистинки, монетки, шпильки тощо (іл. 12.2).   Вони можуть застрягти в будь-якому місці ДШ, від горла до легень, спричиняючи їхню часткову або повну непрохідність. Найнебезпечніші ділянки — гортань і трахея, де сторонні предмети можуть цілком перекрити доступ повітря. Квасоля і горох, як відомо, здатні розбухати, поступово перекриваючи просвіт трахеї. Частинки жуйок не лише спричиняють запальну реакцію в місці прилипання, а й сприяють поширенню її в легені.

   Хоча більшість сторонніх тіл у гортані й трахеї рухомі, вони зазвичай не відкашлюються.

  І ось чому: коли предмети при вдиху проскакують між голосовими складками, виникає подразнення слизової оболонки гортані та напад кашлю (іл. 12.3). У цей час голосові складки змикаються, перекриваючи просвіт гортані. Стороннє тіло з потоком повітря вдаряється об нижню поверхню голосових складок, падає вниз, подразнює слизову оболонку і знову спричиняє кашель, під час якого голосові складки знову змикаються, перешкоджаючи виходу стороннього предмета. Якщо цей предмет вклинився між голосовими складками (або в гортань потрапило велике стороннє тіло), виникає повна непрохідність дихальних шляхів, яка послідовно призводить до зупинки дихання, згодом — серцебиття і смерті.

Буває, що в слизовій оболонці гортані можуть застрягати невеликі гострі сторонні тіла. Такі хворі скаржаться на відчуття наявності стороннього предмета, сильний кашель (іл. 12.4), який може тривати протягом кількох годин.

   Найчастіше стороннє тіло потрапляє в дихальні шляхи у таких випадках:

• спроба проковтнути великі шматки їжі без старанного пережовування або вживання їжі похапцем;

• одночасне вживання їжі й жвава розмова, кашель, несподіване падіння та різкі вияви емоцій (сміх, плач, переляк тощо), які супроводжує глибокий вдих;

• надмірне вживання спиртних напоїв, адже алкоголь притупляє блювотний рефлекс, тому ризик удавитися під час їжі значно збільшується;

• за наявності зубних протезів, які заважають відчувати, чи достатньо пережована їжа;

• ходіння, гра або біг, коли в роті є їжа або сторонній предмет.

Потрапляння їжі в дихальні шляхи здебільшого можна попередити, виконуючи прості правила безпечного харчування:

• Їжте не поспішаючи; відчуйте смак їжі, перед ковтанням ретельно її пережуйте.

• Намагайтеся не розмовляти і не сміятися, поки їжа в роті.

• Не поєднуйте з прийманням їжі іншу діяльність (читання, фізичні вправи тощо).

• Дотримуйте порад народної мудрості: «Під час їжі я глухий і німий».

• Не будьте байдужими: звертайте увагу на те, щоб їжа ваших молодших братиків і сестричок та їхніх друзів була без кісточок. Не пригощайте дітей насінням!

Крім того, під час господарських робіт, не беріть до рота сторонніх предметів, які можуть потрапити в дихальні шляхи.

Пам'ятайте, що, потрапивши в дихальні шляхи, блювотні маси, слиз, слина або кров спричиняють розвиток тяжкої пневмонії (запалення легенів).

У разі травми та запалення гортані непрохідність може виникати внаслідок набряку слизової оболонки та надлишкового утворення слизу. Хоча не тільки механічна травма, але й термічні й хімічні опіки викликають набряк гортані і закриття просвіту ДШ.

Особливо небезпечні наслідки запалення гортані, оскільки непрохідність ДШ розвивається дуже швидко і виражена сильніше, від кількох годин до кількох хвилин. Ось чому будь-які, навіть незначні вияви непрохідності мають не просто насторожувати, а й спонукати до дій, насамперед — негайно звернутися до лікаря.

2. Загальні симптоми непрохідності дихальних шляхів

1. Симптоми з’являються під час їжі.

2. Помітний сильний переляк.

3. Синюшність шкіри обличчя та шиї, насамперед — губ.

4. Постраждалий може схопитися за шию і вказувати на неї.

5. Важливо задати запитання «Ти вдавився?» постраждалому, якщо він притомний.

Симптоми часткової непрохідності	Симптоми повної непрохідності
6. Постраждалий на запитання «Чи ти вдавився?» може відповісти словом «так». 7. Незважаючи на сильний кашель, постраждалий може дихати. 8. Шуми під час дихання, хрипи або високі «півнячі» звуки.	9. Постраждалий на запитання «Чи ти вдавився?» може відповісти лише жестом, наприклад кивком голови. 10. Постраждалий не може говорити, кричати або кашляти. 11. Постраждалий не може дихати, свистить при спробі дихати. 12. Жестами показує, що він удавився 13. Тихі спроби кашлю. 14. Стан погіршується аж до непритомності.

 

3.Алгоритм відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів. Прийом Геймліха

• Доповніть речення: «Процес з гострим перебігом, що виникає через недостатність кисню в крові та тканинах, з наступним накопиченням в організмі вуглекислого газу — це...»

• З’ясуйте, чи є повними синонімами слова «асфіксія», «ядуха», «задуха»? Яке їхнє лексичне значення? Яке походження слова «асфіксія»?

    Розгляньмо послідовність проведення й правильність виконання дій з метою надання допомоги за часткової та повної непрохідності дихальних шляхів у дорослих і дітей.

Відповідно до уніфікованого клінічного протоколу екстреної медичної допомоги для дорослих і дітей, старших одного року, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров ’я України від 15 січня 2014 року № 34, медична допомога пацієнтам з гострою непрохідністю дихальних шляхів стороннім тілом до приїзду машини швидкої допомоги повинна бути надана в перші хвилини від потрапляння його в дихальні шляхи та, якщо можна, у перші секунди з моменту появи задухи (асфіксії).

    Після встановлення в постраждалого стану часткової або повної непрохідності необхідно зателефонувати в оперативно-диспетчерську службу центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф або попросити когось це зробити. Під час розмови з диспетчером  треба повідомити його про затруднення або відсутність дихання в постраждалого та можливу причину цього стану — потрапляння стороннього тіла.

     Відтак вислухайте і виконайте поради диспетчера, які мають бути такими:

• впевніться у власній безпеці і оцініть ситуацію;

• визначте, чи постраждалий притомний, запитайте в нього: «Чи ти вдавився?»;

• визначте, чи може постраждалий кашляти і дихати. Зазвичай стає дихати легше, якщо встати і опертися на стілець або стіл. Якщо так, то фізичних зусиль для надання допомоги застосовувати не потрібно: постраждалий, як правило, може самостійно відкашляти стороннє тіло. Потрібно триматися поряд із постраждалим, спостерігати за ефективністю його дихання, заспокоювати його і спонукати кашляти. Кашель — найефективніший спосіб усунення стороннього тіла.

   При цьому, якщо стороннє тіло, що було виштовхнуте з дихальних шляхів під час нападу кашлю, залишилось у порожнині рота, його слід негайно вилучити, оскільки після звільнення ДШ відбувається обов'язковий (рефлекторний) глибокий вдих і стороннє тіло знову може потрапити в дихальні шляхи.

• якщо постраждалий притомний, але у нього різко зростає загальна слабкість, уповільнюється і припиняється дихання та кашель, він тримається руками за шию, його обличчя набуває синюшного відтінку, негайно почніть надавати допомогу;

• візьміть постраждалого за торс, однією рукою обхопіть його на рівні верхньої частини живота, а другою нахиліть його тулуб уперед до кута 30-45° обличчям донизу і виконайте 5 різких, але не дуже сильних ударів долонею між лопатками. За відсутності ефекту повторіть цю маніпуляцію;

Не поспішайте виконувати відразу всі п’ять ударів — після кожного удару контролюйте відходження стороннього тіла з дихальних шляхів постраждалого.

4.  Якщо ці дії виявилися безуспішними, застосуйте піддіафрагмальний поштовх (прийом Геймліха).

   Техніка виконання прийому Геймліха. Якщо постраждалий перебуває у вертикальному положенні, станьте позаду нього і обхопіть його своїми руками на рівні верхньої частини живота. Підтримуючи за тулуб, нахиліть постраждалого вперед. Складіть одну свою кисть у кулак і помістіть його великим пальцем у напрямку до тулуба у надчеревній ділянці.

Другою своєю кистю зафіксуйте кулак зверху. Різко стискайте живіт і нижні ребра постраждалого (до 5 разів) у напрямку знизу-вгору до діафрагми для того, щоб створити потужний зворотній рух повітря з легень (унаслідок раптового підвищення внутрішньочеревного тиску), яке і виштовхує стороннє тіло з гортані.

    Слід пам’ятати про те, що, негайно, після того, як стороннє тіло покине гортань постраждалого, обов’язково (рефлекторно) відбудеться глибокий вдих, при якому стороннє тіло, якщо воно залишилося в роті, може знову потрапити в гортань, тому його необхідно негайно вилучити з рота.

Якщо ці дії неефективні, далі чергуйте 5 ударів між лопатками і 5 піддіафрагмальних поштовхів аж до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або поки постраждалий не втратить свідомість. У цій ситуації важливо підтримати його, повільно опустити на землю, покласти на спину, не давши йому впасти. Для цього необхідно поставити свою ногу між ногами постраждалого, і коли він втратить свідомість, то сповзе по вашій нозі на підлогу.

Якщо постраждалий перебуває в горизонтальному положенні, то для вилучення стороннього тіла з дихальних шляхів існує так званий «прийом Геймліха в лежачому положенні». Постраждалого слід вкласти на спину, сісти на його стегна «верхи» і двома кулаками здійснювати різкі натискання (поштовхи) на верхню частину живота у напрямку до легень, що забезпечує вже описаний механізм.

   Іноді опис прийому Геймліха триває довше, ніж його виконання.

Самодопомога в разі непрохідності дихальних шляхів (аутоГеймліх). Якщо відбулася гостра непрохідність дихальних шляхів і немає кому допомогти, потрібно здійснити самодопомогу (так званий аутоГеймліх).

   Розмістіть кулак у надчеревній ділянці (підребер’ї), долонею іншої руки накрийте кулак і різко та сильно здійсніть поштовх руками знизу вгору і ззовні досередини.

Якщо таким чином не вдалося виштовхнути стороннє тіло з дихальних шляхів, слід вдатися до більш ефективного варіанту аутоГеймліх: «навалитись» ділянкою надчерев’я на горизонтальний предмет, що міцно стоїть (спинку стільця, кут стола, перила) і за рахунок ваги власного тіла здійснити різкі поштовхи кілька раз знизу вгору і ззовні до середини.

    Якщо постраждалий втратив свідомість, підтримайте його, повільно опустіть на землю і застосовуйте штучну вентиляцію легень (ШВЛ): за методами («рот до рота» або «рот до носа») — якщо наявні відповідні захисні засоби; якщо постраждалий не знайомий і немає відповідних захисних засобів, заслуговує на увагу метод Шюллера.

   Штучне дихання за методом Шюллера. Постраждалого кладуть обличчям догори, під спину підкладають валик з одягу. Рятувальник стає на коліна обличчям до постраждалого, ніби сідаючи «верхи» на його стегна, і кладе свої долоні на грудну клітку, розмістивши свої чотири пальці вздовж нижнього краю останніх ребер, а великі пальці відводить до середини грудної клітки.

Опускаючись вагою тіла на свої долоні, рятувальник тисне на грудну клітку постраждалого — здійснюється видих — потім відхиляється назад, послаблюючи тиск на грудну клітку — здійснюється вдих. Такі рухи повторюють 14-16 разів на хвилину.

    Штучну вентиляцію легень слід здійснювати аж до прибуття бригади швидкої медичної допомоги.  Постійно контролюйте наявність пульсу на сонній артерії в постраждалого; у разі відсутності пульсу або невпевненості в його наявності починайте основні заходи з підтримання життєдіяльності, зокрема СЛР; якщо внаслідок повної непрохідності дихальних шляхів постраждалий знепритомнів, рятувальники мають почати натискання на грудну клітку навіть тоді, коли пульс ще відчутний.

   Після кожного відкриття дихальних шляхів перевіряйте під контролем зору ротову порожнину постраждалого і видаляйте сторонні тіла, які. можливо, були виштовхнуті в ротову порожнину внаслідок ваших дій;

   Не залишайте постраждалого без нагляду.

Стороннє тіло з порожнини рота видаляйте обережно, остерігайтеся проштовхнути його далі в дихальні шляхи і таким чином посилити непрохідність!

Не можна застосовувати прийом Геймліха за таких умов:

• підозра на травматичне пошкодження ребер і органів грудної порожнини;

• підозра на травматичне пошкодження органів черевної порожнини;

• надмірна маса постраждалого;

• виражені набряки;

• постраждала — жінка в другій половині вагітності.

Допомогу в разі непрохідності дихальних шляхів у дітей надають відповідно до віку пацієнта.

Малюків до року укладають на передпліччя або стегно обличчям вниз так, щоб голова була нижче рівня тулуба, і виконують 5 енергійних поштовхів (ударів) по спині між лопатками.

Якщо цей прийом виявився неефективним, дитину потрібно покласти на рівну тверду поверхню обличчям догори і, сильно закинувши голову (щоб дихальні шляхи стали максимально прохідними), 5 разів з інтервалом в 1 секунду різко натискати на середину грудини.

Дитину старше за один рік, у разі часткової непрохідності (ще може дихати, кашляти і говорити), нахиліть уперед або покладіть собі на коліна. Відтак зробіть 5 ударів у міжлопаткову ділянку і після кожного перевіряйте, чи вийшло стороннє тіло в ротову порожнину.

   Для цього треба обійняти дитину ззаду або поставити її спиною до себе; стати на коліна; обхопити корпус постраждалої дитини руками; з’єднати руки; провести 5 поштовхів у підребер’ї, щоб виштовхнути стороннє тіло.

Після кожного з поштовхів треба оглянути порожнину рота дитини. Якщо непрохідність зберігається і дитина втрачає свідомість, слід негайно приступити до проведення серцево-легеневої реанімації.

Допомога при невідкладних станах

Оцінка місця випадку

Наближаючись до місця випадку, його слід оцінити з точки зору:

1) власної безпеки, безпеки інших рятувальників та потерпілих — напр., дорожній рух, пожежа, загроза вибуху або ураження струмом, несприятливі погодні умови, агресія, задимлення, небезпека інгаляційного отруєння; при потребі, викликати технічні служби, пожежників або міліцію;

2) характеру випадку, а при травмі — її механізм (напр., безпосередня травма, травма при раптовому гальмуванні, падіння з висоти), тому що це може полегшити діагностику невидимих внутрішніх пошкоджень;

3) кількості потерпілих; 

4) ризику інфікування через контакт з кров’ю (напр., вірус гепатиту В, гепатиту С, ВІЛ);  

5) потреби у додатковій допомозі або додатковому обладнанні.

Повідомлення медичної рятувальної служби

При раптовій, серйозній хворобі або нещасному випадку слід негайно викликати карету невідкладної допомоги або попросити про це іншу особу, поки самі надаєте першу допомогу.  Спокійно повідомте диспетчеру швидкої допомоги наступну інформацію:

1) місце події та найзручніша дорога доїзду (особливо важливо в міських районах, у сільській місцевості та у нежитлових районах);

2) хто викликає;

3) характер події (випадок, масовий випадок, несподіване захворювання);  

4) кількість потерпілих (навіть приблизна) та їх стан (чи пересуваються самостійно);

5) чи є якась небезпека і чи потрібна допомога інших служб.

Не припиняйте розмови, поки диспетчер не попросить про це.

Оцінка стану пацієнта

1. Початкова оцінка — коротке обстеження, що визначить, чи є безпосередня загроза для життя, за схемою:

A (airway) — дихальні шляхи (непрохідність);  

B (breathing) — дихання (дихальна недостатність);  

C (circulation) — кровообіг (кровотеча, шок, серцева недостатність);  

D (disability) — зниження рівня свідомості (при зниженні тонусу м’язів може виникнути непрохідність дихальних шляхів внаслідок западання надгортанника, м’якого піднебіння та язика).

Алгоритм дій:

1) наближаючись до хворого, слід оцінити:

а) загальний вигляд;

б) колір шкіри (блідість, ціаноз);

в) можливість самостійного пересування;

г) мову (якщо говорить, то дихальні шляхи є прохідними);

д) дихання (якщо дихає — з якою частотою та чи дихання утруднене);

є) чи є ознаки зовнішньої кровотечі;  

2) якщо виникли сумніви, чи хворий дихає, нахиліться над ним, наближаючи вухо та щоку до його рота, дивіться при цьому на грудну клітку. Оцініть, чи:

а) піднімається грудна клітка;

б) чути шум повітря при видиху;

в) чути рух повітря на вашій щоці. Тільки дихання, котре бачите, чуєте та відчуваєте, забезпечує газообмін. Якщо хворий не дихає, відновіть прохідність дихальних шляхів Якщо далі не дихає, розпочніть серцево-легеневу реанімацію.

3) оцініть стан свідомості пацієнта за шкалою:

A (alert) — при свідомості (зорієнтований щодо власної особи, місця та часу)

V (verbal response) — реагує на голос;

P (response for pain) — реагує на біль;

U (unresponsive) — зовсім не реагує.

Шкала Глазго використовується для пізнішої, більш точної оцінки.

4) хворому в свідомості, потрібно представитись та запропонувати допомогу, а якщо це потерпілий при нещасному випадку — скажіть: «Прошу не рухатися, поки я Вас не обстежу» (це може запобігти додатковим ушкодженням, напр., при травмах тазу чи хребта);

5) оцініть пульс на променевій артерії (наповнення, частота, регулярність) — якщо пульс визначається, артеріальний тиск ймовірно >60 мм рт. ст.

Припиніть швидку оцінку, тільки при необхідності відновлення прохідності дихальних шляхів або проведення серцево-легеневої реанімації.

2. Локальна оцінка та накладання пов’язок при ізольованих травмах (напр., зупинка кровотеч , якщо ніщо не вказує на можливість множинних уражень.

3. Швидка оцінка при травмі — якщо механізм травми вказує на можливість множинних уражень:

1) голови — рани, крововиливи (навколо очей, за вухами), витікання крові або рідини з носа та вух;  

2) шиї — рани, наповнення шийних вен, положення трахеї;

3) грудної клітки — поранення, біль при натисканні, симетрія дихальних шумів;  

4) живота — поранення, напруження черевної стінки, біль при натисканні;  

5) тазу та кінцівок — поранення, неправильне положення, деформація контурів, біль при натисканні і при рухах.

4. Анамнез за схемою SAMPLE:

S (signs/symptoms) — симптоми, описані пацієнтом або помічені порушення, про які можна запитати;

A (allergies) — алергія (на ліки, інші хімічні речовини, отрути комах);  

M (medication) — медикаменти, що приймає пацієнт (напр., інсулін);

P (past and present illnesses of significance) — перенесені та наявні хвороби;  

L (last food and drink) — останній прийом їжі та напоїв (важливо, при необхідності проведення загального знечулення);

E (events leading up to the patient’s presentation) — події, що призвели до випадку.

Перед збором анамнезу, проводьте заходи, що рятують життя, однак не зволікайте занадто довго, оскільки невідомо, як довго утримається стан свідомості, що дозволяє отримати інформацію від потерпілої особи. Зберіть також інформацію від близьких осіб (та свідків випадку), які пізніше можуть бути недоступними.

Найважливіші рятувальні заходи

1. Відновіть прохідність дихальних шляхів.

2. Підтримуйте дихання або розпочніть серцево-легеневу реанімацію.

3. Зупиніть кровотечі з ран.

4. Відповідно вкладіть пацієнта (безпечна позиція непритомного пацієнта без підозри травм  або не дозволяйте його рухати (особливо при підозрі травми тазу та хребта).

5. Захистіть від впливу екстремальних температур.

6. Іммобілізуйте травмовані кінцівки → або хребет, якщо механізм травми вказує на можливість його пошкодження (завжди у непритомних осіб після дорожньо-транспортних пригод та падіння з висоти).

7. Викличте допомогу та залишайтесь біля хворого.

В) Зробити стислий конспект.

12. Надання домедичної допомоги при кровотечах.

 А). Переглянути відеоролік:

Б). Опрацювати матеріал:   

Причини кровотечі. Кровотеча виникає внаслідок порушення цілісності кровоносних судин через травму, поранення, пов'язаного як з механічним порушенням судинної стінки, так і з її патологічними змінами, які зустрічаються при деяких захворюваннях (гіпертонічній, виразковій, променевій хворобах). Кровотеча може бути при різноманітних гематологічних захворюваннях (гемофілії), тощо.

Сила, з якою кров витікає з кровоносної судини, залежить від виду судини (при артеріальній кровотечі сильніша, ніж при венозній) діаметру (чим крупніша судина, тим сильніша кровотеча), від виду пошкодженої тканини (при пошкодженні м'язів кровотеча сильніша, ніж при пошкодженні підшкірної жирової тканини), положення частини тіла, яка кровоточить. При опусканні руки кровотеча збільшується, а при піднятті зменшується.

Види кровотечі: в залежності від виду пошкодженої судини розрізняють - артеріальну, венозну, капілярну.

Паренхіматозна кровотеча спостерігається при ушкодженні внутрішніх органів - печінки, нирок, селезінки, буває масивною і дуже небезпечною. Це немов змішана кровотеча з артерій, вен, капілярів. При цьому кров витікає з усієї поверхні рани органу. Для зупинки цієї кровотечі необхідне швидке хірургічне втручання.

Долікарська допомога при зовнішній кровотечі

Засоби спинення кровотечі можна поділити на дві групи - попередні, або тимчасові, і остаточні. Для надання першої медичної допомоги користуються тимчасовими засобами зупинення кровотечі, а остаточна зупинка виконується у медичному закладі. При будь-якій кровотечі, особа, яка надає допомогу, повинна діяти швидко, рішуче й обережно. Її завдання полягає в тому, щоб якомога швидше, простіше і надійніше зупинити кровотечу, не погіршити при цьому стан здоров'я потерпілого. При наданні допомоги потерпілого не роздягають, а тільки звільняють від одягу ділянку, що кровоточить. Артеріальну кровотечу можна зупинити пальцевим притисненням артеріального стовбура, круговим перетягуванням кінцівки джгутом, максимальним згинанням її в суглобі.

При артеріальній кровотечі спочатку слід негайно притиснути артерії пальцем в певних анатомічних точках. При травмах голови, обличчя, кровотечу зупиняють пальцевим притисненням загальної сонної, зовнішньої щелепної, скроневої артерій. При ушкодженні артеріальних судин верхньої та нижньої кінцівок кровотечу зупиняють пальцевим притисненням у відповідних місцях, де судини розташовані неглибоко і можуть бути притиснені до найближчої кістки.

Недоліком методу пальцевого притиснення є неможливість тривалої зупинки кровотечі і можливе інфікування рани.

Максимальне згинання кінцівок у суглобах

Для тимчасової зупинки кровотечі із судин кінцівок можна використати також метод максимального згинання кінцівок у суглобах. При кровотечі з підключичної або з плечової артерії руки заводять за спину та фіксують їх пов'язкою. При кровотечі зверхньої кінцівки використовувують тугий валик розміром з кулак потерпілого, який підкладають у під пахвову ділянку, плече щільно фіксують до тулуба до повної зупинки кровотечі. Якщо кровоточать судини передпліччя, руку згинають у ліктьовому суглобі. При кровотечі із рани гомілки або ступні ногу згинають у колінному суглобі. Обов'язковою умовою є те, що необхідно підкладати валик перед тим, як максимально згинати кінцівку у суглобі.

Перетягування кінцівки джгутом

Цей метод використовують тільки при артеріальній кровотечі із судин кінцівок, використовуючи кровоспинний джгут. На сьогодні випускається готовий гумовий джгут у вигляді стрічки, довжиною 1,5 м, яка має на одному кінці гачок, на другому - ланцюжок, а також тканинний джгут з механічною закруткою. В залежності від локалізації джерела крововиливу джгут накладається на верхню третину плеча або на середню частину стегна.

Правила і техніка накладання кровоспинного джгута (рис 4.1).

Джгут накладають при ушкодженні великих артеріальних стовбурів кінцівки.

• 1. Накладають джгут на рівну підкладку без складок.
• 2. При кровотечі з верхньої кінцівки джгут розташовується на верхній третині плеча; при кровотечі з артерій нижньої кінцівки -на середній третині стегна.
• 3. Джгут накладають на припідняту кінцівку: підводять його під місце, де він буде накладатись, енергійно розтягують і, підклавши під нього м'яку підкладку (бинт, одяг, тощо), накручують його декілька разів до повної зупинки кровотечі) так, щоб його тури лягали один до одного і щоб між ними не потрапили складки шкіри. Кінці джгута надійно зв'язують або щеплюють за допомогою петельки та гачка. 4. Правильність накладання джгута перевіряють по зупинці кровотечі та зникненню пульсу, кольору шкіри (при правильно накладеному джгуті шкіра бліда).
• 5. Після накладання джгута під нього підкладають записку про час його накладання у 24-годинному обчисленні, наприклад, "джгут накладався о 13 год. 20 хвилин".
• 6. Не можна ховати джгут під пов'язку або одяг, він повинен одразу впадати в очі.
• 7. Джгут може бути накладений не довше як на 1,5 години, а у дітей не довше 40 хвилин, в холодну пору року не довше 40 хв. у дорослих та 20-30 хв. у дітей.
• 8. Після накладання джгута необхідно обов'язково зробити іммобілізацію кінцівки стандартною або транспортною шиною, при її відсутності - за допомогою підручних засобів.
• 9. Транспортують потерпілого з джгутом до лікувального закладу у першу чергу.

При пораненні судинного пучка шиї, щоб притиснути сонну артерію джгут накладають за методом Микуліча, за допомогою шини Крамера. Шина, яка накладена на здорову бокову сторону, упирається в голову та плече та служить каркасом, джгут накладають навколо шиї, підклавши під нього ватно-марлевий валик, при цьому він стискає судинний пучок тільки з одного боку. Якщо шина відсутня, використовують руку постраждалого. Для цього її кладуть на голову і плече використовують замість шини.

Помилки при накладанні артеріального джгута

• 1. Накладання джгута без потреби (відсутність артеріальної кровотечі).
• 2. Накладання джгута на оголене тіло.
• 3. Дуже сильне стиснення джгутом, що призводить до травмування нервових стовбурів і може стати причиною виникнень невритів, паралічу, омертвіння тканин.
• 4. Слабо накладений джгут, що не спиняє кровотечі.
• 5. Неправильний вибір місця накладання джгута.
• 6. Госпіталізація (евакуація) без записки про час накладання джгута або зі джгутом, схованим під одягом, може призвести до несвоєчасного надання медичної допомоги і омертвіння кінцівки.

Описані способи спинання кровотечі застосовуються тільки при артеріальній кровотечі. При венозній та капілярній кровотечах застосовують менш небезпечні, простіші способи.

Венозну кровотечу зупиняють накладанням давлючої пов'язки. Пов'язка накладається нижче місця травми. На рану кладуть стерильну серветку, на нею - щільну пов'язку.

Наклавши таку пов'язку, треба припідняти кінцівку. Невеликі кровотечі можуть зупинитися самі внаслідок закупорки тромбом, який утворився при зсіданні крові.

Долікарська допомога при внутрішній кровотечі

Ефективних засобів тимчасового підтримання гомеостазу при внутрішній кровотечі немає, але існують певні методи, які значною мірою можуть послабити її і дозволяють виграти час для направлення потерпілого в хірургічне відділення і екстреного втручання. Це забезпечення спокою, для чого хворого слід покласти на рівну поверхню, в напив сидячому положенні, заборонити вживання їжі та пиття, застосувати холод, наприклад, міхур з льодом на живіт. Транспортують хворого в положенні лежачи на ношах.

Долікарська допомога при носовій кровотечі

При носовій кровотечі голова має бути у вертикальному положенні злегка відхилена назад, на перенісся кладуть міхур з льодом або хустинку, змочену холодною водою, забезпечують достатній приток повітря. Часто вдається зупинити носову кровотечу сильним здавлюванням ніздрів протягом 3-5 хвилин. Хворого треба заспокоїти, пояснити, що різкі рухи і спроби очистити ніс посилюють кровотечу. При безрезультатності цих засобів проводять міні-тампонаду порожнини носа, для чого в ніздрі вводять тампони з вати, змочені 3% розчином перекису водню.

В) Зробити стислий конспект.

Повторення

Тема: Домедична допомога при травмах окремих анатомічних ділянок.

 Дати відповідь на запитання у вигляді конспекту (презентацій, тощо):

1. Заходи домедичної допомоги при переломах та вивіхах.

2. Особливості накладання шин на верхню та нижню кінцівки.

3. Особливості накладання пов'язок на рани живота.

4. Особливості накладання пов'язок на рани грудної клітини.

5.Особливості переміщення постраждалих з травмами. 

Повторення та узагальнення

Виконання ситуаційної задачі  

1. На полі бою поранено бійця.  Спостерігається ушкодження живота.   Він без свідомості.  Вкажіть обсяг  та   особливості першої допомоги.

 2. У червоній зоні поранено бійця.  Спостерігається інтенсивна пульсуюча кровотеча в ділянці лівого передпліччя.  Вкажіть   обсяг та особливості першої допомоги.

3. Потерпілого збив автомобіль. При огляді він при свідомості, блідий, говорити не може, рот напіврозкритий, дихає вільно. Нижня щелепа зміщена вліво, в куті нижньої щелепи забійно-рвана рана. З рани і з рота повільно стікає кров.  Вкажіть ураження, обсяг і послідовність надання невідкладної допомоги.

4. У домашніх умовах вас викликали до сусідки, яка вилила на себе каструлю з окропом. Потерпіла скаржиться на пекучий біль в нижній ділянці живота, передніх поверхнях стегон, обох гомілок та стоп. При огляді: на передніх поверхнях обох нижніх кінцівок помітна гіперемія з великою кількістю пухирів різного розміру. Дайте оцінку стану потерпілої. Визначте площу опіку та ступінь термічного ушкодження, перерахуйте заходи першої допомоги.

5.  Аптечка індивідуальна ( АІ)  –військова, типу НАТО. Вміст та призначення.